Sunday, May 31, 2020

Rosary reflections: Вітер духа, голос Бога, я тебе люблю

Коли Св. Дух зійшов на апостолів, він зійшов зі звуком сильного вітру. "Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи." Дії 2:2

Мені тоді згадалося як Ісус говорив до фарисея Нікодима, що "Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа." Ів. 3:8

В інщому епізоді, коли Ісус вже після свого славного воскресіння гуляв по березі, він побачив учнів, що закидали невід у море. Дізнавшися що вони нічого не спіймали, він сказав їм закинути невід по праву сторону човна. Здається, - порада безглузда, але учні послухалися і мали великий улов. В той момент "...учень, якого любив Ісус [тобто Іван], каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море." Ів. 21:7

Два важливих моменти тут. Перший, учні послухалися поради, що могла здатися нелогічною. А це - виявилося, була порада від Бога, що сотворив небо і землю. Другий, коли це сталося, Іван визначив, що це мусить бути спаситель. Тут мені згадуються слова ап. Якова (1:17), що "Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни." Як нам навчитися розпізнавати голос Бога, коли він до нас звертається?

Також роздумував над тим, чому Ісус тричі запитував Петра, чи той його любить.
15  Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої!
16  Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої!
17  Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої! Ів. 21:15
Найпоширеніше пояснення, що через те, що Петро зрадив його тричі. Але який смисл було Ісусові заставляти Петра тричі сказати, що він його любить. Це ж просто слова, як казав Т. Шевченко:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Чи це щось таке, що ми всі повинні робити після того як зрадимо Христа (згрішимо)? Просто сказати Богу, що його любимо? Ми ж щось подібне робимо у романтичних відносинах і кажемо люблю, хоча можливо не завжди розуміємо, що вкладаємо у це слово... Чому б так само просто не сказати Богу "Я тебе люблю" і робити це якомога частіше і не тільки тоді, коли є явний гріх?


Thursday, May 21, 2020

Прогулянка біля озер

Вийшов сьогодні на прогулянку біля дому до наших озер Etangs d'Ixelles. Прийшло на думку кілька речей:
  • Почув такий рівний і приємний звук дзижчання десь біля води. Я прислухався і не міг спочатку визначити, де саме і що таке. Спочатку, думав, якісь насоси воду перекачують для фонтанів. Аж потім помітив прямо перед берегом кусок свіжого лайна і масу мух коло нього. Всі вони разом породжували той звук. От і мені прийшла думка. Як часто буває, що стається якась новина (зазвичай погана) або хтось щось негарне зробить, і всі відразу налітають коментувати і висловлювати своє відношення. Чимось це заняття може здатися привабливим, але якщо придивитися...
  • Я ніколи не знав, чи є у нас в озерах риба. Я підозрював, що є, тому що тиждень тому, як відкрили риболовецький сезон, там побільшало риболовів. Аж тут я іду попід озером і чую - щось плюскається під плакучими вербами. Я думав спочатку, що це качки і гуси бущують. Але плюскання було трохи дивним як для цих птахів і дещо заголосне. Коли ж я придивився, то побачив зграї великих риб, коропів, здається. Риби плавали близько від поверхні і сильно били хвостами об воду. Я хотів було спробувати зловити одного руками - наскільки мілко і близько від берега вони були, але так і не наважився. Мені така поведінка здалася дивною. У нас довго не було дощів, а вода в цих озерах не протічна: може їм було погано? Буває ж, що риба дохне від спеки і мору. От я собі подумав: навіть якщо ти - риба у воді, тебе всерівно може взяти відчай. Проклята година, коли таке стається...
  • According to CS Lewis, one of the keys to humility is not only thinking less of yourself (being less conceited) but also thinking of yourself less (less time or less seriously). He has a point, it dawned upon me.

Sunday, May 17, 2020

Rosary reflections: Glorious mysteries

When the women came to Jesus' tomb on a same beautiful and sunny Sunday morning, they found the tomb empty. They saw two angels who asked them "Why do you look for the living among the dead?" (Lk 24:5). Indeed, our Lord lives on; he IS the God of the living, not the dead.

Ch. 2 of Luke's gospel also tells us about what happened on the road to Emmaus, which is about 11 km from Jerusalem. Jesus showed himself up to two of his followers in his changed glorified body so that they didn't recognize him at first. He chatted about what happened in Jerusalem, the execution of himself, etc. Jesus started explaining the Bible to them starting from the Prophets to the advent of the Messiah. When later the two men found out who was the man talking to them, they exclaimed, "Were not our hearts burning within us while he talked with us on the road and opened the Scriptures to us?” Indeed, our hearts glow with peace and excitement when God speaks to us.

Perhaps, because Peter denied knowing Jesus three times - and thus committed three separate sins - Jesus needed to ask Peter three times to have him repeat that he loved him. I wonder what implications this has for our Christian life.

Judging by the happenings at Pentecost, the Holy Spirit when he comes gives us the gift of tongues and the determination and wisdom to preach the salvation despite fears.




Saturday, May 16, 2020

Останній запис Валентина Семеновича

Сьогодні я прочісував старі файли на комп'ютері і знайшов колишні аудіозаписи з телефону нашого друга сім'ї Валентина Семеновича Пожара. В одному зі своїх останніх записів перед самогубством місяцем пізніше у жовтні 2011 р. він каже такі дві речі:
Не скаржся перед людьми, а скаржся перед Богом.
Не бійся майбутнього, тому що майбутнє - в руках Бога, а Бог є добрий і любить тебе.
Царство йому небесне і молитви святих за спасіння його душі.

Чомусь останнім часом я роздумував на тему, як ми можемо взагалі не судити людей, якщо вони поступають неправильно. Ісус наказує не судити, хоча теж говорить, щоб ми були мудрі, як змії. Мудрість є свого роду здатністю розсудити за допомогою Святого Духа між добром і злом. Чи можемо ми вказувати на чиюсь погану поведінку, якщо знаємо абсолютно точно (якщо таке можливо), що ми самі не винні в тому ж гріху (або були прощені), щоб не бути лицемірами?

Здається, що можемо, але в контексті церкви. І тут певне ідеться про особисту розмову з людиною перед тим як ділитися з цим з кимось іншим чи широким загалом (церквою). Ісус теж говорив на цю тему:
15«Якщо брат твій має гріх проти тебе, іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата. 16Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків. 17Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.18Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа (Матвія 18:15-18)


Sunday, March 22, 2020

Rosary Reflections: Pilate and his downfall

Although the Bible does not tell us much about Pilate, his character seems to be complex. Weak and complex at the same time.

Pilate did yield to this crowd, which nonetheless led eventually to his own falling out with Caesar (according to some sources) and the impending destruction of Jerusalem.

The kind of relationship where one side (the Jewish leaders) blackmails the other (Pilate) saying that if you don't do this or that, you are not a friend of Caesar couldn't last long nor end well. Especially in cases when vassals are trying to blackmail their suzerains.

Trying to manipulate a Roman procurator into condemning the innocent man with the help of false witness and blackmail would inevitably backfire, which it did. This is not to mention the Jewish leaders saying that Jesus' blood was on them and their children.

Despite his own superstitious concerns, his wife's pleadings not to touch Jesus, and forceful standards of Roman justice, Pilate gave the crowd all what they wanted. If he conceded his principles so easily on that occasion, he probably continued to be viewed by the Jews as a weak ruler, one who could be readily manipulated. His betrayal of his own principles - even if done theatrically by shrugging off his responsibility by the washing of his hands - could not lead to the better manageability of his emboldened Judea subjects in the future. Setting Barabbas free is another telling example of this. The 70 AD destruction of Jerusalem was perhaps the clear implication of Pilate's (Romans') lawless and corrupt relationship with the rebellious Jews.

Pilate condemned Jesus to death out of the a) fear of a riot, which was also implied by the Jewish blackmail; and b) fear to fall out with Caesar. Riots did continue in the region, perhaps with renewed force, which led to the eventual destruction of Jerusalem. And, according to some traditions, closer to the end of his stint, Pilate was decommissioned back to Rome because of his poor governance, where he was possibly executed in 39 AD.

PS. There is another tradition holding that Pilate later converted to Christianity and was subsequently canonized. He is now honoured as a saint by the Ethiopian Orthodox Church.

Sunday, September 8, 2019

What is my cross?

As I was praying this morning and contemplating my personality and weaknesses and sins, an impression came to my mind. Since my early childhood years, I have often felt fatigue and low energy. I can be very productive in what I was doing, but once this fatigue settles in, no amount of extra discipline seems to help. I look distracted and lacking proper focus on things and people around me. I have often ascribed this to my laziness or emotionally testing days in my life. However, that is not only that.

My late grandpa (on my mother's side) and also my father to some extent are similarly not very high on energy. After a certain type of pressure, they would quickly grow tired, specifically in social situations. They might have passed down those genes to me.

In practice, for me, that looks as follows. I can plan n number of things to do in a given day, eg French or physical workout. However, after certain fatigue I simply say to myself, "That's it," I'm not making it, and postpone the whatever task I was doing. In another example, I can focus on a conversation with someone only for a specific, normally short, period of time. If the conversation lasts more than  30 minutes and is not particularly exciting or important, I find it extremely difficult to maintain focus on what the other person is saying. Of course, I would not memorise the content either. That has cost me many awkward social situations already.

I feel that this is the actual cross I need to carry every day. If God sends me a person to talk to, being absolutely attentive and resistant to fatigue is my way of showing God's love for them.

Now the question remains, how? If my own physical stamina fails me, what then. I believe if God opens this revelation to me, he will also make it happen if, every time a similar situation arises, I seek him with all my heart. For apart from him we can do nothing.

Thursday, September 5, 2019

September 5 - The author and perfecter

"Let us fix our eyes on Jesus, the author and perfecter of our faith, who for the joy set before him endured the cross, scorning its shame, and sat down at the right hand of the throne of God." (Heb. 12:2).

During my morning prayer, I was struck by the fact that Jesus is "the author and perfecter of our faith". It occurred to me, quite obviously perhaps but with new strength, that we cannot perfect ourselves in a spiritual sense apart from Him. We may try to change our habits, attitudes or sinful ways, but unless we fully transfer our heart to Jesus, our potter, this piece of clay will never become any holier. We cannot succeed by our own means. 

By staying in daily communion with the Lord, we can develop a pliable, open heart radiating humility and awe in the face of its Creator. This humility comes or is expressed through our humble and loving acceptance of life's various trials and discomforts sent our way. That is only possible with the full awareness that they were sent by the Lord to sharpen our faith and love for Him and for His people.